№100 (165), 24 декабря 2014 г.

24 сентября 2014 г.

Национальный художественный музей (ул. Грушевского, 6)

http://namu.kiev.ua/ua.html
Музей був заснований зусиллями української інтелігенції наприкінці ХІХ століття як перший загальнодоступний музей Києва. Будівля музею споруджена за проектом московського архітектора Петра Бойцова у неокласичному стилі. Доопрацьовував проект та керував роботами відомий київський зодчий Владислав Городецький. Скульптурне оздоблення фасаду виконано майстернею Еліо Саля.





Перша виставка з нагоди ХІ Всеросійського археологічного з’їзду відкрилася у недобудованому приміщенні Київського міського музею старожитностей і мистецтв у серпні 1899 року. Офіційне відкриття та освячення закладу, який здобув назву Київський художньо-промисловий та науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича, відбулося 30 грудня 1904 року.

1919 року після націоналізації музей став називатися 1-м Державним, з 1924 — Всеукраїнським історичним імені Тараса Шевченка, з 1936 — Державним українським, з 1939 — Державним музеєм українського мистецтва. Під час німецької окупації Києва у 1942 році музей був об’єднаний з колекцією російського мистецтва під загальною назвою Державний музей східноєвропейського мистецтва, 1944 року попередній статус музею було відновлено. У зміні назв музею відобразилися складні процеси життя країни та певні етапи становлення вітчизняної музейної справи. Зокрема, за назвами можна простежити, як змінювався профіль колекції, і як окремі частини первинної збірки відходили, аби стати підґрунтям для народження інших музеїв Києва.



Остання назва цієї інституції — Національний художній музей України — з’явилася 1994 року за часів незалежності української держави, що засвідчило найвищий статус музею як провідної колекції вітчизняного мистецтва, яка і нині залишається духовною скарбницею нашої країни, її гордістю та багатством.

 *****


100 лет тому назад, когда начал свою историю Национальный художественный музей Украины (тогда он имел название "Городской музей антиквариата и искусств"), понятие "украинское изобразительное профессиональное искусство" фактически не существовало, Украина была известна прекрасным народно-декоративным, этнографическим искусством.


Творцы музейной коллекции - его первый директор, историк Николай Биляшивский и его соратники - искусствоведы Даниил Щербакивский, Федор Ернст избрали себе целью опровергнуть это предубеждение.


Они определили "состав" ведущих представителей украинской изобразительной культуры. По мнению этих научных деятелей, к их числу принадлежали те, кто родился и работал в Украине, и те национально-сознательные художники, которые волею судеб оказались вне родины. Украинское искусство, считали они, обогащали и те чужестранцы, которые творили на нашей земле. Именно эти принципы были взяты ими за основу их собирательной деятельности.


Поэтому в музей поступали произведения Т.Шевченко и И.Репина, В.Боровиковского и В.Тропинина, Н.Пимоненко и М.Врубеля, Н.Ге и Г.Нарбута, А.Мурашко и В.Кричевского...


Сборщики достигали и глубины веков: иконописи средних веков, монументальных портретов казачьих времен военных старшин, церковных иерархов-просветителей, остроумно-иронических картинок "Казак Мамай".

География поступлений была довольно широкой - от Галиции до Черниговщины. Поиск велся в Москве и С.-Петербурге. Завязывалась переписка с художниками диаспоры из Европы и Америки.

И хотя такая деятельность была приостановлена во времена сталинских репрессий, а тогдашняя коллекция музея была отчасти рассредоточена или загнана в "спецхран", традиция основателей до сих пор жива и плодотворна. И сейчас музей пополняется по завещанной ими шкале ценностей: в музейном собрании появилась уникальная икона-рельеф "Св. Георгий в житии" XII в., произведение основателя мирового абстракционизма, выходца из Украины К.Малевича, шедевр украинского рококо XVIII в., икона "Великомученицы", графика всемирно известного украинца из США Я.Гниздовского.


Теперь в музее хранится несколько десятков тысяч экспонатов.

1990-е годы - первое десятилетие независимости Украины - время активного выхода музея на мировой уровень.

Впервые в истории музея его коллекция демонстрировалась в знаменитых музеях Канады, Франции, Дании, Хорватии. Она открывала миру высокоразвитую культуру страны с тысячелетней историей. Вследствие этих показов ряд ранее неизвестных художников попали в разряд мировой элиты.

К примеру, А.Петрицкого считают одним из крупнейших сценографов XX в., В.Ермилова трактуют сейчас как наиболее лаконичного конструктивиста 20-х годов, а 0.Богомазов причислен к первой тройке художников-футуристов Европы.

На тех выставках открылся также и украинский аспект уже признанных миром художников, которых ранее считали русскими - О.Экстер, А.Архипенко, Д.Бурлюка.

Убеждение основателей музея о соразмерности украинского искусства с культурой мировой в наше время становится достоянием тысяч и тысяч людей во многих странаx.


Будинок-музей старожитностей та мистецтв (кол. Художньо-промисловий та науковий музей)   
1897-1900 рр.   
Грушевського Михайла вул.  6   
№903   
Постанова Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979
№ 442 пам'ятка архітектури та містобудування